13 та 21 травня є виїзди на Карпатський трамвайчик, а Скелі Тустані і озеро Синевир - щодня в період свят. Бронюйте місця завчасно!

Пам’ятник Дровняку Некифорові-Епіфанію

Пам’ятник-Дровняку-Некифорові-ЕпіфаніюЛьвів, як магніт, притягує до себе творчих, всеобізнаних і винахідливих особистостей. Однією з таких постатей був художник-примітивіст з Лемківщини – Некифор-Епіфаній Дровняк, який жив і творив на наших теренах на початку-середині 20 ст (1895 – 1968 рр.). Уродженець с. Криниця, що на території Польщі, виходець з україно-польскої родини, маляр-самоучка, художник-мандрівник, чиї роботи розкуповували прямісінько з під пензля, став і однією з туристичних принад міста Лева – на площі Музейній, що перед Домініканським Собором усміхнений бронзовий Некифор присів на камені перепочити. Пам’ятник відомому в світовому мистецтві майстру, а заодно й колишньому містянину встановили 13 травня 2006 року. Виліпив скульптуру Матейка з Криниці (один з десятків псевдонімів художника) львівський скульптор Сергій Олешко, архітектурно допомагав – Михайло Ягольник, фінансову ж підтримку надав львівський науковець з Німеччини – Михайло Маркович.
Ян з Криниці, Никифір, лемко Никифор, Матейко з Криниці, Ян Криницький, Майстер з Криниці (ред. – в подальшому в тексті будемо вживати ці псевдоніми) – ці всі імена належать одній непересічній особистості, Дровняку Епіфанію-Некифору. Народившись, на етнічній території польських лемків в родині українки-русинки і поляка (хоча, про батька знаного художника мало що відомо), малий Епіфаній, – саме так охрестили хлопця, – з дитинства почав малювати, та й радше не з охоти, а з життєвого примусу, аби заробити собі харчів. Малоговіркий (мав ваду мовлення), завжди усміхнений, трохи дивакуватий Некифор носив свої малюнки сусідці за баньку молока, а та, не бачачи придатку від його плати, спалювала їх. Та вперта терплячість і бажання вижити не давали йому можливості впадати у відчай. Бідняк за обставинами, але багач за душею та талантом, тричі був виселений зі своєї малої Батьківщини під час етнічної зачистки під назвою “Вісла”, та природна пупковинна тяга до домівки повертала Некифора Дровняка назад: понад 700 км відстані пішки помагала долати така ж знедолена супутниця, собачка Ґава. Ніхто достовірно не знає, скільки за своє життя намалював робіт Некифор-Епіфаній Дровняк, адже багато його творів, через неможливість ограничення авторським правом, було просто вкрадено. На сам кінець життя геніальний митець створив до 30 тисяч полотен, більшість з яких потрапили на міжнародні виставки до США, Німеччини, Франції, Канади, Швейцарії, Чехії, Англії, Бельгії, Голландії. Відомо, що за життя генія, його творчі доробки були представлені світу на майже сотні мистецьких виставок. Та попри цей факт, ні в Україні, ані в тодішній Польщі, ніхто не знав про такого собі майстра примітивного пензля. Лише наостанок життя Некифору-Епіфанію за його творчі заслуги перед світовою мистецькою спільнотою таки виділила польська влада пристойне житло з опікуном. На сьогодні ж вже цілком доведено, що простак Ян з Криниці є в перших рядах світових художників-примітивістів, а його роботи – вартісними примірниками живописної культури середини 20 століття.
Роботам Некифора-Епіфанія Дровняка притаманна звичайна простота в лініях, народні мотиви, в тому числі – і українські (його часто ще називають дослідником Лемківської культури); біблійні сюжети, в яких фігурували святі, владики, храми; та навіть – жіночі образи, в яких спостерігаються елементи еротики, хоча сам Епіфаній ніколи не був одружений і, як свідчать писемні згадки про нього, жінок навіть соромився взяти за руку; міські сюжети, зокрема художник малював тодішні хмародери і вигляди полісів з висоти пташиного польоту, але самому політати на аероплані чи побувати на такій житловій висотці так і не довелося. Саме таким, мрійливим, і в постійній творчій роботі зображений бронзовий Матейко у Львові: присівши на камені, тримає у правій руці листок паперу, а лівиця зведена догори вказівним пальцем, ніби знаменує народження ідеї нового сюжету для роботи. Хоча, символічно, піднятий до гори палець означає присутність Божої опіки над талантом художника. Адже, греко-католик за віросповіданням і ревний християнин, Некифор Дровняк завжди казав, що його розум і талант, то один із великих задумів Бога. На художнику – зношений одяг, а по праву візитною карточкою його скульптури вважається капелюх. Піднявшись на камінь, Ви побачите, що в головному уборі Некифора є невеличка дірка, в яку кожен може спустити монетку – на щастя. Символічними також є витертий вказівний палець лівої руки та… ніс художника. За легендою, Некифор-Епіфаній Дровняк виконує одне бажання кожного, хто потримає в своїй руці його відполірований палець. За такою ж самою технікою “працює” ніс митця: потерши його, Ви загадуєте бажання і просите, аби Никифор його здійснив. От такий собі святий-покровитель львівських туристів!

Цікаво знати, що:
Роком раніше, у 2005 році польська громада таки увіковічнила ім’я свого генія-Некифора: був зведений і встановлений бронзовий пам’ятник художнику у його рідному селі, на сьогодні – популярному курортному селищі, так званому польському Давосі (тут майже 20 років поспіль відбуваються міжнародні економічні форуми), – у селі Криниця. Польський Никифор дуже подібний до українського, відрізняє ж ці два постаменти вічна супутниця художника – собачка Ґава, яка сидить на лавці поруч з своїм хозяїном. Пам’ятник поставили, але спір про етнічну, культурну і релігійну приналежність Некифора Дровняка точиться і досі. А розвели вогнище суперечок ще більше самі ж поляки, які встановили на пам’ятнику меморіальну табличку з надписом на польській мові та лемківським говором літерами кирилиці, що фактично вказує про приналежність художника до лемківської культури радше українців, аніж до поляків.
Підставою для відкриття пам’ятника Некифору-Епіфанію Дровняку у Львові став той факт, що саме українець, львівський художник Роман Турин, який відвідав малу Батьківщину митця в 1930-х роках, першим віднайшов деякі його роботи і передав на художню виставку у Францію, яка відбувалася в галереї “Леон-Марсель”. Саме таким чином, у 1932 році світ побачили близько 200 робіт Матейка з Криниці, а провідні фахівці з мистецького світу визнали його роботи кращим прикладом наївного мистецтва у живописі. Також деякі творчі доробки Никифора Дровняка зберігалися в той період у Львівському народному музеї ім. Тараса Шевченка. Відтак, з’явилося ще одне право вшанувати далекого феноменального земляка.
Останньою роботою Яна з Криниці стало полотно “Найсвятіший Никифор”. Та не варто думати, що геніальний художник мав “зіркову хворобу”. В останні роки свого життя він, ніби відчуваючи свою смерть, став частіше малювати на релігійні сюжети, а образи святих, серед яких зображав і себе, стали повсякденними героями його полотен. Таким чином, як пояснюють мистецтвознавці, Никифор Дровняк намагався собі “заслужи місце” на іншому світі, в який він, як ревний християнин, свято вірив. Будучи неписьменним, безмовним спостерігачем, художник створював феноменальні полотна, в яких реальність виходила за межі, переходила в інший світ.
Феномен таланту художника-бідняка з Криниці став цікавим також для кінематографії. У 2004 році польським режисером Кшиштофом Краузе було створено фільм “Мій Некифор”, який розповідає про нелегку, але вражаючу долю художника-примітивіста.

Побачити пам’ятник та дізнатись цікаву інформацію Ви можете під час екскурсії “Середньовічний Львів“.

comments powered by HyperComments