Кожні четвер та суботу виїзди на екскурсію "Карпатський трамвай". Бронюйте місця завчасно!

Львівський історичний музей. Італійський дворик

Італійський дворик.Подвір’я кам’яниці Корнякта облаштоване за зразком внутрішніх двориків старовинних італійських палаццо. Воно оточене по периметру відкритими аркадами-лоджіями. Таке архітектурне обрамлення створює атмосферу затишку і пишності водночас.
Щонайперше увагу в італійському дворику привертають речі старовини, що є ровесниками кам’яниці. Це так званий кам’яний лев Лоренцовича, який наприкінці XVI століття був встановлений на колоні перед входом у ратушу як символ міста. Історія цього лева — своєрідний “екшин” з викраденням, переслідуванням та бійнею за життя львівського бургомістра. Про всі баталії вам розкажуть екскурсоводи під час екскурсії “Львів середньовічний”. З 1940 року зберігається тут також дзвін “Ісайя”, який відносять до XVI століття. Місцем його попереднього розташування є Домініканський костел у Львові.
Ще один цікавий об’єкт часів Середньовіччя — прангер, себто стовп ганьби, який з’явився на площі Ринок 1596 року. Він відтворює фігури львівського “пана малодоброго”, тобто ката та богині правосуддя Феміди, що стоїть до нього із зав’язаними очима. У одній руці богині були терези, у іншій — меч. Біля прангера вчиняли покарання. Тобто злочинця прив’язували до такого стовпа ганьби і над ним, залежно від тяжкості злочину, вчиняли народний суд. На жаль, оригінал, заввишки понад 2,5 метра, не зберігся цілим. Частково він був пошкоджений під час падіння львівської ратуші 1826 року. Після війни залишки перенесли у Італійське подвір’я. Львівський скульптор Мирослав Романів виконав 1973 року реконструкцію прангера на замовлення Львівського історичного музею.
В Італійському дворику зберігається також нагробна плита з білого мармуру з вирізьбленим орнаментом. Такі плити називають хачкарі. Це вірменські пам’ятники, кам’яні стели із вирізьбленим хрестом, які розміщували на території вірменських храмів, при дорогах, у монастирях. Напис давньовірменською мовою на камені-хачкарі, збереженому в Італійському дворику, повідомляє про побожного мужа з Вірменії, сина Магдеса Аствацатура, що помер 15 травня 1797 року.
Нині у літній період на території Італійського дворику працює кав’ярня, яка дозволить затриматись миті і дати Вам сповна насолодитись однією з найстаріших збережених кам’яниць на площі Ринок. Кав’ярня в Італійському дворику — обов’язковий об’єкт для відвідин під час екскурсії “З кавою по Львову”.

Львівський-історичний-музей.-Королівські-залиКоролівські зали
1993 року в Королівських залах кам’яниці Корнякта була відкрита експозиція відділу “Історичні коштовності” Львівського історичного музею.
У передпокої кімнат – парадні портрети синів першого власника кам’яниці на площі Ринок, 6 – Олександра та Костянтина Корняктів. Час написання – XVII століття, автор невідомий.

Перша зала
Колись першу залу кам’яниці Корнякта називали залою Очікування. На одній із стін розміщені два портали у стилі Людовика XVI, які обрамляють замуровані двері, що з’єднували цей будинок із сусідньою кам’яницею. Стелю прикрашають дві розети, з яких звисають бронзові люстри.
Окрасою цієї зали є два великі парадні портрети пензля невідомих малярів XVIІ століття – першого власника кам’яниці Костянтина Корнякта та Владислава ІV Вази, у 1632 – 1648 роках короля Речі Посполитої.
Є також у цій кімнаті дві дерев’яні алегоричні скульптури 1743 року, які були вирізьблені до шостої річниці смерті старшого сина короля Якуба-Людвика, так звані “Чесноти”. Усього таких скульптур, що показували позитивні риси померлого, збереглося шість. Усі вони були створені у королівському місті Жовкві. Решта чотири експонуються зараз у залах Олеського замку.
Неймовірно красивим є тут меблевий гарнітур, що представляє цікавий і досить короткочасний період в історії інтер’єру і меблевого мистецтва – період рококо. Він панував у епоху правління французького короля Людовика XV.
В цій же залі є також меблевий гарнітур у стилі французького класицизму, покритий позолотою та оббитий гобеленовою тканиною.
Венеціанські дзеркала у розкішних рамах колись прикрашали зали неймовірно красивого та колись ошатного замку-палацу в Підгірцях. Під дзеркалами – елегантні столики-консолі з білими мармуровими стільницями.
Секретер-комод у цій залі має дві частини – власне комода, привезеного з Німеччини, та секретера роботи польських майстрів. Милою деталлю тут є ваза-ароматниця, куди клали трави або лили олію, аби наповнити кімнату неймовірним духом.

Друга зала
Якщо першу називали залою очікування, то, відповідно, друга – авдієнційна. Вона є найбільшою, яскраво освітленою кришталевими люстрами. Стеля щедро декорована стуковою ліпниною ручної роботи (дуже міцна декоративна штукатурка або ліпнина з гіпсу). Впізнається французький класицистичний стиль виконання. Стіни викладені штучним мармуром. Паркет тут походить ще з XVIІІ століття, виконаний він у техніці інтарсії (врізування різних за кольором та походженням шматочків дерева, ніби “малювання деревом по дереву”).
Є тут ще один секретер, вже виконання англійських майстрів. Відкидна його дошка утворює стіл. Має він загалом аж 60 більших та менших шухлядок і відділень. В таких секретерах завжди були потаємні (секретні, звідси й назва) відділення, де зберігали цінні папери, гроші, зброю. По обидва боки – комоди у стилі рококо: ліворуч комод, який виконали німецькі майстри, праворуч – французьких майстрів, виготовлений у XVIІІ столітті. Обидва комоди мають мармурові стільниці (покриття столу). З портретів привертає увагу зображення Марії Лещинської, королеви Франції, дружини короля Людовика XV, копія з твору французького маляра Ж.-Б. ван Лоо, яку виконав невідомий художник. Є тут також робота відомого львівського маляра Алойзія Рейхана, виконана 1856 року, – портрет Красновської з Борковських. За прорізом дверей зали висить портрет Марії-Клементини Собеської, онуки короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собєського, дружини англійського принца Джеймса Стюарта, хрещениці папи Клемента ХІ.
До найцінніших експонатів музейної колекції є тут музичний інструмент XVIII століття – піано форте. Це пращур сучасного фортепіано. Ймовірно, що автор інструменту – Андреас Штайн, майстер, роботами якого захоплювався В.-А. Моцарт.
Крім чоловічих, є у Королівських залах кам’яниці Корнякта і жіночий секретер. Вражає інкрустування слоновою кісткою (“малювання” по дереву елементами з різних матеріалів) по чорному дереві.
Прикладом столярного мистецтва в цій залі є дамське бюро – дев’ять висувних шухлядок та відкидна дошка, обтягнута тканиною.
Серед портретів домінують п’ять великих зображень представників роду Любомирських. Анджей Любомирський був на початку ХХ століття останнім власником кам’яниці Корнякта. Є тут теж дарунок Ванди Любомирської Національному музеєві ім. короля Яна ІІІ у Львові 1908 року – портрет Маріанни Любомирської, фаворитки короля Августа ІІ Міцного.
Є тут також фрагмент шпалери із зображенням на античний мотив, привезеної із Фландрії. Виготовлення такої шпалери – досить кропітка робота, займає інколи більше року.
До цінних меблів належить тут також крісло-фотель з гобеленовою оббивкою в стилі рококо.

Третя зала
Третю залу кам’яниці Костянтина Відділу “Історичні коштовності” називають Тронною. Має вона надзвичайно багатий та вишуканий інтер’єр. Стукова ліпнина покриває стелю і стіни. В круглій формі викладений тут паркет із геометричним орнаментом. Стелю прикрашає масивна бронзова люстра, декорована зображеннями орла та грон винограду. Старовинні дзеркала в золочених рамах просторово збільшують кімнату.
Є тут багато декорований портрет короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собєського, який 1817 року виконав львівський художник Карл Швайкарт. Мармуровим каміном колись опалювали приміщення. На каміні – французький годинник середини XVIII століття та пара канделябрів з фігурами Венери Медицейської та Венери Неаполітанської. Симетрично до каміна вмонтована низька дерев’яна шафа.
Серед меблів цінним є також столик, декорований у техніці флорентійської мозаїки із зображенням Фенікса у центрі.
22 грудня 1686 року Ян ІІІ Собєський завізував у цій залі “Вічний мир” між Польщею та Росією, згідно з яким Лівобережна Україна з Києвом та Смоленськом перейшла до Росії. Детальніше про це – під час екскурсії по Львову.

Четверта зала
Останню залу експозиції називають Гетьманською. Декорована вона шпалерами зі східними мотивами. На стелі вирізьблені символи Поезії та Риторики, Малярства й Архітектури, Музики, Астрономії. У залі розміщують різні міні-виставки, одна з найцінніших – виставка старовинних орденів.
Є тут містичне крісло “Дракон”, вирізьблене з дерева. Опорою крісла є голова та крила рептилії.
У заскленій вітрині – добірка виробів фарфорових мануфактур, що існували на Правобережній Україні наприкінці XVIII – XIX століття. Деякі з експонатів не мають аналогів у інших збірках.
Зразком голландського бароко тут є фрагмент гарнітуру (три крісла) середини XVIII століття.
Багатою рельєфною різьбою вирізняється креденс роботи вірменських майстрів початку ХХ століття.
На креденсі розміщена колекція годинників із фондової збірки музею – кишенькові версії сонячних та зоряних годинників, універсальний годинник з горизонтальним циферблатом, річний годинник (який заводили раз на 400 днів), а також картина-годинник.
І на завершення – музична пауза, яку подарує музичне диво ХІХ – скринька “Симфонія”.
Колекцію постійно поповнюють іншими експонатами, тому щораз в Царині Прекрасного можна побачити щось нове, неповторне і чарівне.

comments powered by HyperComments