ClickCease
Запрошуємо на авторські екскурсії Львовом!!! Будемо раді Вас чути за номером +380676742426. До зустрічі!

Замками Золотої підкови Львівщини

Екскурсія трьома найцікавішими та максимально відреставрованими замками Львівщини — Олеським, Підгорецьким та Золочівським. Крім самих будівель, цінними є експонати, представлені у залах Олеського та Золочівського замків.

Об’єкти: Олеський, Підгорецький, Золочівський замки.
Час та місце збору: 9:45, площа Ринок, 29 (туристично-інформаційний центр “В пасажі Андреоллі”, внутрішній дворик).
Тривалість маршруту: 8,5 годин.
Протяжність маршруту: 200 км.
Вартість екскурсії: 250 грн.
Вартість вхідних квитків: Олеський замок: дорослі 20 грн, студенти 10 грн, діти 5 грн. На територію Підгорецького замку: дорослі та студенти 20 грн, учні 10 грн; підземелля Підгорецького замку: дорослі та студенти 5 грн, учні 3 грн. Золочівський замок: у Великий палац: дорослі 20 грн, студенти 10 грн, учні 5 грн; Китайський палац: дорослі 10 грн, студенти 6 грн, учні 4 грн.
Фотографування — по 25 грн у Олеському і Золочівському замках.
Харчування: комплексний обід в ресторані “Равелін” на території Золочівського замку — 50 грн,  комплексний обід в ресторані “Гридниця” на території Олеського замку — 80 грн.

Львівщина — це винятково вдале поєднання старовини й сучасності, модерну і автентичності, що подекуди межує з реліктами, яких вже не зустріти у Західній Європі. Це приклад пишності колишніх королівських міст і кричущого спустошення у часи руїни.
Що приховують у собі мури її замків, як народжувалися, спали і їли їхні власники, що вдягала і як забавлялася середньовічна рать, як одружувалися і хоронили, у що вірили і що їли, – про це все Вам розкажуть досвідчені екскурсоводи під час екскурсії “Золота підкова Львівщини”.
Триптих “Золота підкова Львівщини” – це замки-музеї, у яких зберігаються не лише старовинні речі побуту колишніх володарів цих земель, але й витвори мистецтва відомих українських і зарубіжних живописців та скульпторів, портрети знатних вельмож, старовинні меблі й інші колекційні знахідки.
Виїжджаємо зі Львова близько десятої. Минувши 75 кілометрів хорошої Київської траси у напрямку Бродів, на високому пагорбі бачимо один з найгарніших замків України, пам’ятку архітектури та історії ХІІІ — ХVІІІ століть, Олеський замок. Його історія повна підступних драм, кривавих воєн і таємничих легенд. З першої згадки про замок, яка датована 1327 роком, відомо, що вже тоді на крутому одинокому пагорбі, оточеному зі всіх сторін непрохідними болотами, височіла велична давньоруська фортеця, овальна у плані, зі стінами 10-метрової висоти і понад 2 метри завширшки. Замок стоїть на колишньому кордоні між Литвою і Польщею, відтак понад сто років був бажаною здобиччю для ворожих одна до одної держав, і лише у кінці XV століття, коли замок втратив значення стратегічної оборонної фортеці, він перетворився на резиденцію шляхетних родів. Новий етап у історії замку відбувся, коли він 1605 року перейшов у власність магната Івана Даниловича. Він надав замку ознак житлової споруди з рисами італійського відродження. Таким він дійшов до наших днів. В Олеському замку 1629 року народився майбутній переможець турків під Віднем Ян ІІІ Собеський. Є також достатньо доказів того, що при дворі Івана Даниловича перебував Михайло Хмель — батько Богдана Хмельницького, війська якого 1648 року захопили замок. 1719 року замок купив Станіслав Жевуський, а вже його син перетворив споруду на розкішну резиденцію. З часом замок занепав. Нищівним для твердині став землетрус 1838 року. Також до руйнування замку доклалися і нові власники. Якось у одній із зал відшукали скарб, і тоді ж почали нещадно руйнувати стіни з розписами, каміни, підлогу замку в пошуках інших коштовностей. На кінець ХІХ століття Олеський замок перетворився на руїну. У період Другої світової війни в замку розміщувалися військові склади. 1968 року, коли було вирішено в одному із замків Львівщини створити музей, почалася реставрація замку, що тривала до 1975 року. Завдяки зусиллям Бориса Возницького, у замку-музею представлена чудова колекція унікальних творів живопису, прикладного мистецтва Х-ХІХ століть, старовинної дерев’яної скульптури, меблів, гобеленів дивовижної краси.
Навколо замку розбито чудовий парк, а поруч є костел капуцинів, який побудовано у 30-х рр XVIII століття за наказом Северина Живуського. Колись цей монастир був одним з найбагатших у Польщі. Зараз в ньому містяться безцінні скарби — фондосховище Львівської галереї мистецтв.
Виїжджаємо далі у напрямку Бродів. Відразу біля села Ясенового на вершині бачимо силует давнього замку. Його споруда є найцікавішою та найгарнішою у Західній Україні. Прийнято вважати, що збудував його у 1637-1641 рр.  французький інженер Гійом Левассер де Боплан. З трьох сторін палац оточував глибокий рів, а з північного, зверненого до долини, простягалася тераса з балюстрадою і скульптурами. До замку під’їжджали через велику браму з двома колонами обабіч. Під час козачої війни під проводом Богдана Хмельницького замок був частково знищений. До 1720 року замок частково відреставрували і він перейшов у власність Жевуських. Тоді замок перетворився на справжній музей. Під час Першої світової війни замку вдалося уникнути руйнувань, його занепустіння почалося вже після цього. Останній власник замку Роман Сангушко вивіз із замку найцінніші речі до Бразилії. За радянських часів музей закрили, статуї перевезли у Санкт-Петербург, тут відкрили санаторій для хворих на туберкульоз.
Навколо замку в доброму стані зберігся парк, а також костел Святого Йосифа (1752 —  1756), який би неодмінно міг стати окрасою будь-якого європейського міста.
З’їжджаємо на тернопільську трасу і їдемо в напрямку Золочева, який вперше згадується вже 1441 року, коли польський король Владислав подарував магнатові Яну Сенинському кілька десятків сіл, зокрема і Золочів.
Золочівський замок був побудований у 1634 — 1636 роках завдяки батьку польського короля Яна ІІІ Якубу Собєському. 1672 року турецька армія здобула і зруйнувала Золочівський замок. Проте завдяки міцним мурам, які встояли, через три роки вдалося відбити напад турків під командуванням Адзі Гірея.
Відтак у замкових казематах часто перебували татарські і турецькі поневолені. Їх використовували для важких робіт на реставрації замків. Дехто з невільників переходив на християнську віру, таких власники міста Собєскі переселили на околиці Золочева, на передгір’я Вороняцький кряж. На поселенні утворилося село Вороняки, а його мешканців досі називають татарами. Попри грізний вигляд оборонних мурів, на території замку себе можна відчути, наче в палацовому комплексі Франції чи Баварії. На подвір’ї розташований двоповерховий житловий корпус — палац у стилі ренесансу. Замок був свідком багатьох кривавих подій: з 1872 року тут розміщувалася в’язниця. 1941 року, перед вступом німців у Золочів, енкаведисти мордували тут в’язнів. Згодом вже німці змушували євреїв розкопувати ями, заповнені людьми. А потім цих близько сотні євреїв німці розстріляли під стіною замку.
Після оглядин інтер’єрів замку ми обідаємо у “Равеліні”, але не в тому, що є казематом, а в кав’ярні, розташованій у колишньому равеліні.
Повертаємося у Львів близько 18:00.

comments powered by HyperComments
0 0 votes
Article Rating
0 Comments
Inline Feedbacks
View all comments