Закривається сезон сходжень на Говерлу! Поспішайте забронювати місця! Виїзди - щосуботи до кінця вересня!

opernyy2Львівський академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької (колишній Міський театр, у міжвоєнному двадцятиріччі Великий театр) є однією з найгарніших театральних будівель Європи. Львівський театр сміливо конкурує з театрами у Парижі, Відні, Мюнхені чи Одесі. Розташований у самому серці Львова, будинок Опери дуже вдало пасує до навколишніх сецесійних будинків і гідно завершує головну променаду міста. До того ж, будівля чудово оглядається з усіх боків, що важко сказати про інші величні будівлі Львова. Перспектива від площі Міцкевича, на якій красується найгарніший пам’ятник польському поетові у світі, до Опери – найяскравіший відтинок Львова.
Проект будівлі театру виконав директор львівської Художньо-промислової школи Зигмунд Горголевський, який 1895 року виграв конкурс, оголошений львівським магістратом.
Спорудження театрального будинку у Львові розпочалося в червні 1897 року на площі Голуховських (нині площа Торгова). Після перенесення річки Полтви на кількадесят метрів вправо закладено дуже міцний і глибокий стрічковий фундамент, зміцнений залізною арматурою. Детальний проект його виконав інженер Ян Богуцький, архітектор трамвайного депо у Львові, яке існує донині. У перекриттях вперше у Львові застосовані залізобетонні конструкції.
Новаторством для Львова того часу була також електрифікація будівлі, яку здійснила фірма Siemens & Halske.
Стіни львівського оперного театру збудовано з полянського вапняка, тернопільського пісковику і цегли. У 1897-1900 роках Зигмунд Горголевський особисто керував будівництвом театру і наглядав за виконанням усіх праць, пов’язаних з опорядженням і художнім оформленням будівлі. До оздоблення будинку запрошено найкращих львівських живописців і скульпторів. При проектуванні і будівництві львівського оперного театру враховано 114 сучасних протипожежних і будівельних приписів. Один з них – 12 входів і виходів з будівлі театру та 13-ий вхід до цісарської (нині президентської) ложі, аби за три хвилини усі глядачі, а їх при 100-відсотковій наповненості буде 1200 осіб, могли залишити приміщення театру.
Урочисте відкриття львівського оперного театру відбулося 4 жовтня 1900 року. Серед почесних гостей були письменник Генрик Сенкевич, піаніст і композитор Ігнацій Ян Падеревський, художник Генрік Семирадський. Львівський вірменський архієпископ Ісаак Микола Ісакович посвятив театральний будинок. На урочисте відкриття здійснено постановку спеціально написаного до цієї події “Прологу” Яна Каспровича, опери “Янек” Владислава Желенського з Олександром Мишугою у головній ролі і комедії Олександра Фредра.
Будівля львівського оперного театру займає досить велику поверхню – 3000 метрів квадратних і має форму паралелепіпеда розмірами 45 х 95 метрів. Споруду вінчає мідний купол, металева конструкція якого розміщена над сценою. Головний фасад розкішно декорований, цоколь оздоблений горизонтальною рустовкою. Три входи у театр розміщені в нішах.
Над карнизом, який відокремлює рустовану партерну частину стін від другого поверху, розміщена триарочна лоджія. Арки лоджій прикрашені головами левів і алегоричними постатями авторства Степана Вуйцика. Ці постаті представляють: зліва – Поезію і Музику, у центрі – Славу і Фортуну, справа – Комедію і Трагедію.
У різних версіях тематику театрального мистецтва розвивають також інші елементи скульптурного оздоблення, виконані з пісковику у 1898-1899 роках. В нішах між колонами зліва і справа від лоджії встановлено дві триметрові скульптури у вигляді сидячих жіночих фігур. Зліва – усміхнена Комедія з театральною маскою, авторства Тадея Баронча, справа – похмура Трагедія з кинджалом у руці, авторства Антонія Попеля. Розміщений над чільним карнизом аттик оздоблюють оточені вінками гербові щити. У центральній частині аттику звертають на себе увагу дві групи хлопчиків-геніїв, що тримають щити з гербами міста Львова. Аттик оздоблюють також виконані з пісковику фігури давньогрецьких муз: Полігімнії, Ерато, Каліопи, Терпсихори, Мельпомени, Талії, Кліо і Евтерпи.
У наріжних частинах аттика розміщені два барельєфи, на яких зображено сцени “Вшанування Поезії” і “Гомер декламує свої поеми”. На західній і східній сторонах будівлі розташовані ще дві композиції, що представляють давньогрецькі “Вакханалії”. Всі барельєфи авторства скульптора Едмунда Плішевського. Відомий він також завдяки виконанню алебастрового каміну в будинку Львова, що славиться розкішним інтер’єром, – Будинку Вчених. Едмунд Плішевський згідно з ескізами Зигмунда Горголевського і Петра Віталіса Гарасимовича (робив архітектурне оздоблення палацу у Великому Любіні) виконав всі елементи орнаментальної цементної декорації бічних і тильного фасадів будівлі: капітелі, маскарони, голови левів, театральні атрибути, щити, пальмети, раковини, лаврові гілки. Побачити його чудові роботи можна під час екскурсії Львовом австрійського періоду.
Над аттиком, у розміщеному дещо у глибині головного фасаду трикутному тимпані розміщена багатофігурна алегорична композиція “Радощі і страждання життя”, яку виконав 1899 року Антоній Попель (автор фігури Трагедії на львівському оперному театрі, а також пам’ятника-колони Адамові Міцкевичу у Львові).
У центрі композиції скульптор помістив фігуру старого, що сидить на сфінксі і навчає юнака таємницям життя. Зліва на високому постаменті встановлений “Геній драматичного мистецтва” з театральною маскою і кинджалом у руці. Справа – “Геній музики” з лірою і лавровим вінком на голові. Ці великі шестиметрові фігури відлито з бронзи під наглядом автора на віденській фабриці А. М. Бешорнера і змонтовано на фасаді львівського оперного театру влітку 1900 року. Здалеку крилаті постаті геніїв ніби злітають у повітря і прекрасно видніються на фоні неба. Вони не лише прикрашають будинок опери, але є одними із символів Львова. У північній частині будинку, над сценою на квадратному цоколі змонтовано величезний купол, вкритий мідною бляхою і завершений ліхтарем. У 1900 році зі східної і західної сторін купола встановлено дві відлиті з бронзи скульптурні групи авторства Е. Подгурського, що символізують музичне мистецтво. Композиція складається з двох жіночих постатей і ліри, яка увінчана лебедем, що злітає.
Головний вхід до львівського оперного театру від фасаду складається з трьох двометрових дверей, за якими неширокий передсінок веде до просторого двоярусного вестибюлю. Широкі проходи з’єднують вестибюль з центральною сходовою кліткою першого балкону, натомість до партеру ведуть два бічні коридори. Сходова клітка вестибюлю збудована у формі прямокутного залу 18,15 метрів висоти і 9,15 метрів ширини. Стеля виконана як великий скляний плафон, який забезпечує денне освітлення приміщення.
Інтер’єри львівського оперного театру вражають багатством оздоблення і вишуканістю декоративних елементів. До прикладу, в оздобленні вестибюлю щедро використаний мармур різних ґатунків, кований метал, золочені стюки, декоративні скульптури і олійні картини. Усі елементи оздоблення гармонійно узгоджені між собою і з архітектурним простором будинку.
В центрі вестибюлю збудовано біломармурові сходи з балюстрадою з порфірового мармуру і з балясинами з темно-сірого мармуру (серпентину), які ведуть на перший балкон. Портал входу до партеру оздоблює мармуровий портретний медальйон З. Горголевського, який виконав 1907 року скульптор Ю. Белтовський. Вище на волютах розміщені білокам’яні постаті Трагедії і Комедії, які вирізьбив згадуваний вже Петро Війтович. На сходах встановлені два оригінальні великі бронзові світильники з лампами у формі крони дерева і з базами, оздобленими гербами міста Львова. Ці світильники 1899 року за проектом З. Горголевського виконали учні львівської Художньо-промислової школи.
Цікавим прикладом художнього ковальства є також позолочені декоративні балюстрадні решітки другого балкону, зроблені у майстернях Е. Готліба і Ю. Свободи. Відома львівська фірма Д. Цуліані виконала мозаїчну підлогу з оригінальних керамічних плит.
Стіни вестибюлю по всьому периметру на рівні першого балкону обведені мармуровою балюстрадою. По вузьких сторонах вестибюлю аркади відкриті, натомість по широких збудовано по дві сліпі, а в аркади дзеркального фойє вставлено вікна.
Поля сліпих аркад оздоблено позолоченою ліпниною авторства Е. Плішевського у вигляді пальмет, галузок лавру, вінків з троянд і гірлянд з дзвіночків. Над полями аркад у нішах під час відновлення будинку 1984 року встановлено погруддя Т. Шевченка, І. Франка, О. Пушкіна і А. Міцкевича.
Вище, над арками, бачимо фриз, рясно прикрашений позолоченою ліпниною і шістнадцятьма імітаціями камей, які виконав художник Е. М. Пітч 1899 року на спеціально заґрунтованому бельгійському полотні. Алегоричні сцени на цих камеях представляють Мужність, Страждання, Самопожертву, Тріумф краси, Музику, Танець, Життя і Свободу. Група львівських художників під керівництвом Тадеуша Попеля (учня Яна Матейка) оздобила верхню частину стіни дванадцятьма картинами, які однак виконані у однаковій колористичній та стилістичній гамі. Загалом оздоблення вестибюлю львівського оперного театру нагадує своєрідну галерею мистецтва ХІХ століття. Таке ж враження справляє і дзеркальне фойє, у яке можна потрапити через перший поверх вестибюлю. Увійти у цей напрочуд презентабельний зал можна двома дверима з бічних коридорів І балкону. Дзеркальний зал львівського оперного театру розділено арками на три частини: простору центральну і дві менші бічні. Крізь великі вікна лоджії, які освітлюють фойє потоками денного світла, відкривається гарний вид на головний проспект Львова. За проектами Петра Віталіса Гарасимовича було виготовлено рясну позолочену ліпнину. Така ж позолота є на восьми рамах кришталевих дзеркал, які збільшують розміри фойє. Петро Віталіс Гарасимович виконав також картини-алегорії пір року, які персоніфіковані у постатях малих хлопців-путті, а ще в образах дітей він зобразив чотири частини світу: Європу, Азію, Америку та Африку. Над бічними, вужчими, сторонами фойє львівського оперного театру розміщено чотири алегоричні фігури авторства Петра Війтовича, які характеризують чотири протилежні типи людських характерів: Любов зображена у вигляді молодої жінки, яку цілує амурчик, а Заздрість відвернулась від них; Пиха залюблено дивиться на своє відображення у дзеркалі, а Материнство показано як жінку, що підтримує дитя рукою.
Під час реставрації 1984 року львівського оперного театру у фойє було встановлено чотири погруддя українських і російських композиторів ХІХ століття: “батька української музики” Миколи Лисенка, автора першої української опери Семена Гулака-Артемовського, російського композитора українського походження Петра Чайковського, засновника російської композиторської школи Михайла Глінки. Вони з’явилися на місці знищених після війни погрудь видатного польського композитора Фридерика Шопена, його вчителя Юзефа Ельснера, творця польської й білоруської національних опер Станіслава Монюшка, “новатора оркестрового письма” Кароля Курпінського.
Будівля львівського оперного театру, споруджена на колишньому річищі ріки Полтви при використанні найновіших на той час технологій і будівельних матеріалів, був і залишається у Львові символом високого рівня науки і архітектури кінця ХІХ століття.
У Галичині його художнє оздоблення увінчало розвиток тенденцій пізнього історизму до синтезу мистецтв. Будинок театру у Львові, багатий на різноманітні декоративні елементи, є однорідним за своїм стилем, вирішеним у дусі театральної помпезної стилістики епохи Франца-Йосифа І.

comments powered by HyperComments