У літній період: кожних чт і сб - "Карпатський Трамвайчик", кожної суботи - тур-сходження на Говерлу! Будь активним цього літа!

Традиції Галицького Різдва – Діхух в хату – ворог ...

Дивиться детальний каталог екскурсії по Львову

Різдво у Львові. Екскурсії ЛьвівКруг столу юрмляться діти, тихо потріскує вогонь в п’єцу, смачно пахне грибна юшка, у писанім тарелі рум’яніються щойно спечені пампухи, млосно пріє на віджеврілім вогні наварний борщ, звабливо лискають у макітрі вареники з картоплею, грибами, капустою… Доноситься солодкий і такий знайомий запах тертого маку, басаманистий графін наповнюється встояним брунатно-коричневим узваром, звареним із сушених грушок, сливок та яблук… Як найцінніший шедевр, бабціні руки обережно, з найвищою почестю кладуть рум’яний, кольору літнього сонця хлібець під самісіньке дно макітри з кутею, дід метушиться по хаті у пошуках сірників, аби запалити свічку.. «Бодай би ти!.. Я їх тутай клав, а вона взяла їх  і перепритала!..»… Нишком прокрався, вмостився на запашному сіні (тому самому, що не менш урочисто вніс дід!) під самим столом, і вкрадливо помуркує сірий кіт, якому, до слова, стільки літ що й дідові, бо завжди «вурчит  чого-небут»)… Рипнули двері. Подуло прохолодним вітром свята.. – «Христос ся рождає! Дозвольте заколядувати! – «Славімо його! Ласкаво просимо до галицької хати! Колядуйте!»

 Ось так і сьогодні традиційна Львівщина приймає всіх гостей до свого родинного кола на велике святкування Народження Христа! Саме Різдво Христове – є найбільше родинне свято, де братаються не тільки брат з братом, сусід з судідом, але й мешканець одного села з жителем іншого, містянин з Тернопільщини – з рівненчанином, добродій з Луганська – з львівським батярем, одесит – з харківчанином… «Христос ся рождає!» – щиро промовляє Львів і закликає дарувати та обмінюватися  новонародженою любов,ю! А ми ж, колектив туристично-інформаційного центру «В пасажі Андреоллі», угідно запрошуємо Вас разом з нами урочисто внести до родинного обійстя головний Різдвяний оберіг – Дідух!

     Дідух , або як ще його називають по Україні –  «дід», «колядник», «коляда», «сніп», «дідок», «король», – один з головних атрибутів Різдва не тільки у Галичині, але й по всій Україні. За традицією, дідух – це сплетений з відбірного обжинкового різноколосся (жито, пшениця, овес тощо) сніп, що символізує духовний оберіг родини, сімейний добробут, достаток, урожайність, плодючість і непереривність українського роду. З покон віків українці шанобливо ставилися до хліба, приговорючи «Хліб – усьому голова», а на Різдво – ставили Дідуха і промовляли «Сила – від хліба, хліб – від землі. Ставим Діда на покутті, аби досту (ред., в значенні багато) мали і дорослі, і малі», або ж  по-галицьки – «Дай Біг на щастя, на здоровя, на той Святий вечір». Ця  різдвяна традиція  сягає ще дохристиянських часів, коли наші пращури, землероби-українці вклонялися богам за щедрість урожаю, а на знак подяки та пошани, по  завершенні всіх польових робіт, вкопували в землю сплетений вінець зі збіжжя всіх зернових культур – як жертовну шанобу за плодючість матінки-землі. Якщо літом ми святкуємо «обжинки» – адаптована язичницька назва завершення всіх робіт літнього польового сезону, то взимку – не забуваємо подякувати за щедрий урожай, який «літом серпом жали, а зимою – з торби витягали», та, найголовніше – попросити, «аби до наступного року дочекались’мо». Тому саме український Дідух уособлює той давній культ хліба. В ньому ховається весь досвід минулих поколінь. Як говорять на Галичині, «минулорічні руки сажали, сьогоднішні – споживали, а завтрашні – поминали», що передає тяглість, спадковість української традиції від сезону до сезону, від року до року, «від роду – до роду».

    Традиційно,  на Галичині невеличкий сніп з відбірного триколосся жито-овес-пшениця, робив голова сімї під сам кінець жнив. «Обжатий Дідух», або ж  – «Обжинковий Дід», так називався «молодий» сніп, який ще не побував у різдвяній оселі, заносився до стодоли, або ж – комори, та підвішувався під саму стріху. «Аби літо злітувати – і до Різдва дочекати», – приговорював господар. А коли ж найперша зоря на зимовому небі віщувала про народження Божого Дитяти, газда, по-святковому вбраний, йшов до стодоли, тричі хрестився, знімав «молодого Дідуха», приказуючи, «Боже помагай!», та ніс Різдвяний оберіг до світлиці. Рождественна (ред., по-галицьки) містерія ніколи не розпочиналася без Дідуха! На столі – 12 пісних страв: кутя, різдвяний Хліб або – Калач, борщ, грибна юшка, вареники з капустою, риба, гречана або вівсяна каша, варена квасоля, картопля «в мундирах» (ціла, варена в шкарлупинні), соління (огірки\квашена капуста – або – тушкована), пампухи, узвар. «Тихо, єно звізда палає», – милувала Різдвяну ніч господиня, коли всі з нетерпінням чекали на голову родини. «Дай Боже Святий вечір!» – шумно входить до хати господар з Дідухом та жмутом сіна, знаменуючи початок таїнства Христового Народження. «Дай боже здоровя!», – відповідає йому хором родина. Дідуха урочисто ставлять у покуття між образами, примовляючи «Дідух до хати – вся нечисть з хати!», сіно – під стіл «аби кури неслися», хрестяться і сідають вечеряти. Так Дідух має стояти на своєму місці цілу ніч. Відтак, пан господар встає з самого ранечку, обмолочує молодий сніп біля макітри з кутею, кидає пару зерен у страву «аби на другий рік смакувало», виносить «обжинковий Дідух» на двір – і спалює його, проганяючи зиму та посилаючи предкам вість про швидкий прихід весни, цим самим –  закликає на їхню допомогу у прийдешніх весняних роботах. Змолочені зерна ж ховає в мішечок, аби потім ними засіяти поля  – «Сійся-родися жито-пшениця. Й всіляка пашниця!». Недарма ця фраза тісно вплелася в традиційне вінчування (ред., поздоровлення) колядою. Опісля, віддавши шану предкам, господар іде до комори і приносить нового Дідуха – «Зажинкового Снопа», який зберігає родина від Різдва до Різдва, ставить на традиційне покуття і зберігає його там весь прийдешній рік.

А тепер нумо кулядувати (ред., по-галицьки)!

До слова:

     У 2014 році Львів потішив всіх гостей і мешканців міста – найвищим за всю історію святкувань Галицького Різдва, Дідухом – соломяний здоровань був заввишки 4, 5 метри. Галицький Дідух-2014 створила одна мистецька галицька родина – сімя Коциків з Львівщини, яка має гарну поколінну традицію виготовляти українські обереги. Їхній Дідух був зроблений із ста маленьких «дідушат» – невеликих спопиків із вівса.

Дізнатись більше цікавої інформації Ви зможете під час екскурсії “7 чудес львівського Різдва”, а також запрошуємо Вас на “Різдвяну вечерю з львівським колоритом”.

comments powered by HyperComments