Насолодіться осінніми Карпатами! Виїзди за графіком на "Скелі Тустані" і "Карпатський трамвай". Поспішайте забронювати місця!

На Добошанку та Полєнський

Ґоргани є скелястим пасмом, що простягнулося у північній частині Українських Карпат. Це гори, котрі вкриті кам’яними осипищами, котрі беруть початок з г. Хом’як та закінчуються г. Яйком Ілемським. Це географічно. Хоча кам’яні осипища ми бачимо і на вершинах гір Ґрегіт та Ґорді, що неподалік села Космач. Кам’яні осипища присутні на західному схилі гори Стримба Міжгірського району Закарпатської області. Отже Ґоргани займають велику частину території Українських Карпат. Абрис його нагадує еліпс, що витягнувся з південного сходу на північний захід. Походження назви “горгани” невідоме. Хтось вважає, що слово це походить з румунської і означає високі гори (корінь від слова gover). Гуцули, які замешкали у східній частині пасма, вважають що горган – це кам’яна ріка(?).
Це доволі важкодоступні гори. Більшість вершин вкриті альпійською сосною (жерапом), особливо захащені північні схили. Окремі гори такі як Короткан чи Пікун порослі альпійкою майже повністю.
Однак альпійка не стане Вам перешкодою, якщо Ви виберете погідний весняний день коли північні схили горган ще вкриті снігом. Панораму цих схилів виразно видно у ясну днину дорогою до Надвірної. Особливо захоплююче виглядають кулуари Сивулі та Ігровища, котрі можуть стати раєм для сноубордистів та лижників. Особливо розкішний північний кулуар гори Висока (1808м), що спадає в урочище Кузьминець. Загальний перепад висот у ньому – 750 м!
Зазвичай варто виправу у Горгани розпочинати у квітні чи травні. У березні сніг ще недостатньо спресований, а отже існує небезпека сходження лавин (!).
Весною справді можна здійснити швидке сходження по фірнових схилах на вершину. Як на мене це набагато приємніше від походу улітку, коли доконує спрага, допікають мухи, а хитке каміння на гребені гори змушує постійно перебувати у напрузі.
Але наразі мова йтиме про Добошанку (1755м) та Полєнський (1693м).
Північні схили Добошанки, як і усі кряжі Горган, густо порослі альпійською сосною. Однак весною можна скористатися північно-східним відрогом гори Пікун (1651м) для успішного сходження. Шлях підступу до вершини пролягає через урочище Сітний, однойменний потік якого відділяє два масиви: Добошанку та Полєнський. Вказівників чи маркувальних знаків, що виводять на гребінь Пікуна немає, отже потрібно керуватися картами, чи брати з собою досвідченого провідника. Якщо ж Ви добираєтеся до урочища Сітний власним автотранспортом, то раджу авто залишити 300 метрів вище впадання потоку Сітний в річку Зубринку біля нафтовидобувної станції, котру пильнує сторож, а потім повернутися. Якщо ж Ви без авта – то залишається чвалати пішки від центру села Черник ще кілометрів вісім до ур. Сітний (на усіх туристичних картах масштабом 1:75 000 це урочище вказане).
Цей похід при добрій фізичній підготовці учасників можна здійснити протягом дня – 10-12 ходових годин з поворотом). Однак, якщо виходити з романтичних засад, варто з собою взяти все необхідне спорядження та провести ніч на вершині Добошанки. Метрів 150 на схід від неї неподалік скельного розлому є чудове місце для бівуака
Власне це все, що стосується весняного сходження.
Улітку з півночі існує доволі непростий та все ж цікавий вихід на вершину з безіменного внутрішнього перевалу, що лежить між горою Добошанка та горою Товстий (1398). Ідучи урочищем Сітний назустріч течії потоку, слід завчасно повернути ліворуч. Орієнтуватись на недавню вирубку лісу, лісову дорогу та доволі повноводний потік, що формується на північних схилах гори Ведмедик (1737).
Вийшовши на перевал, слід повернути праворуч, і, ідучи низкою грибних (зручні місця для бівуаку), перед Вами відкриється панорама гори Добошанка. На ній ниткою видно маршрут, що веде системою кам’яних осипищ. Перед виходом на гребінь Вас чекає як перешкода – проста скельна стінка, а за нею – чудовий краєвид на Чорногору і Свидовець. Тривалість маршруту з поворотом – 10-12 годин.
Гора Полєнський, як на мене, є наймальовничішою горою Горган. Вона складена з двох вершин: південної та північної, котра має свою власну назву – Козигору (1615м) і часто відвідується місцевим населенням. Між вершинами стоять зарослі жерепом пригірки, через котрі не раджу переходити. Але заради романтики можна піти і на такий подвиг, що триватиме у вигляді борсання в жерапі півтори години.
З вершини на північ веде стрімкий схил у напрямі урочища Черник, котрий формується у кулуар і спадає до висоти 950м. У нижній частині кулуару у зоні лісу видно сліди потужної лавини.
Кулуар є оптимальним шляхом сходження на вершину весною з присілка Черник. Підйом на вершину від крайнього обійстя до вершини триває не більше 2.5 годин. Ним можна також скористатися для спуску на лижах чи сноуборді. Улітку він густо зарослий жерепом та вільхою і тому ним не рекомендую підніматися.
Чудовим туристичним шляхом є вихід на Полєнський через урочище Сітний. Як правило цей похід я планував з однією ночівлею у наметі неподалік єгерського будиночка, що під Полєнським. Наступного дня східним дуже виразним кам’янистим гребенем, що проходив спершу пралісом, а далі кам’янистими осипищами піднімаємося на вершину. У цей день можна здійснити сходження заодно і на Добошанку.
Для цього слід зійти по гребені підйому, а далі райштоком на перевал між Полєнським та Пікуном (навпростець з вершини південним схилом не слід рушати – жереп!).
Далі – якщо північні схили Пікуна та Ведмедика вкриті настом, – можна здійснити дуже швидке сходження на Добошанку.
Як інший варіант – перейти на Козигору і з неї зійти пралісом по східному схилі до рейштока, а далі до невеличкої полонинки під вершиною гори Кізя (1421м). На східних схилах Козигори на висоті 1400 м Ви зустрінете серед кам’яних осипищ чи не найбільший у Горганах кедровий гай. Місце це надзвичайно мальовниче. З полонини в урочище Сітний донедавна вела мальовнича стежка. На жаль, лісозаготівля зробила свою справу і тепер цієї стежки немає…
Разів зо три мені з друзями випадало ночувати на вершині Полєнського і тричі дарунком нам була чудова погода. Неподалік вершини є старий австрійський редут – акурат на один намет.
Улітку я часто переходив з Полєнського на Добошанку. Як би Вам не хотілося зменшувати набрану висоту, але доведеться: на хребті Пікун – Ведмедик – Добошанка стежки немає. Ймовірно вона була у часи Австро-Угорщини, коли Карпати освоювали з розумом, але на сьогоднішній день стежка заросла жерепом. Ознаки такої стежки можна побачити з вершини Ведмедика.
Та все ж найпростіший шлях з Полєнського до Добошанки лежить між пралісом та зоною жерепу по південних схилах кряжу. Стартувати слід з невеликої галявини, що слугує перевалом між урочищем Сітний та урочищем Озирний. Наперед зазначу, що цей шлях непростий, там немає стежок і жодних ознак перебування людини. Перехід з вершини на вершину займе до трьох годин.
Ще однією особливістю Горган є так звані райштоки – рукотворні стежки, що траверсують схили на висоті 1200-1400м. Свого часу вони мали суто практичне значення і використовувалися не тільки єгерями та мисливцями. Для користувачів лісів за часів Австро-Угорщини важливим був доступ до урочищ та облік дерев. Прокладені рейштоки місцевим населенням у кінці 19 століття. Пізніше використовувалися туристами, які почали активно освоювати гори перед першою світовою війною. Згодом багато рейштоків знищили зсуви та активна лісозаготівля у 50-х роках минулого століття. Та все ж частина збереглася. Рейшток оперізує східні схили Полєнського та Козігору, побачити його можна і на Добошанці.
Варто віддати належне учасникам проекту “Карпатські стежки”, які чимало зробили корисного для відновлення райштоків та прокладання маркованих маршрутів Горганами.

comments powered by HyperComments