У літній період: кожних чт і сб - "Карпатський Трамвайчик", кожної суботи - тур-сходження на Говерлу! Будь активним цього літа!

Львів і диваки. Частина друга. Історія про знахаря Лу...

dyv11На екскурсії по Львову не часто про це розповідають. Поза офіційними фактами та збереженими архівними даними, у історії Львова є чимало дивовижних, містичних, а то й смішних бувальщин. Такі історії викликають неоднозначне ставлення у слухачів: комусь подобаються авантюрні переповідки та карколомні розповіді, а хтось вважає це видумками та непідтвердженими фактами. Так чи інакше, але колорит міста Львова – це також його старанно приховані, утаємничені чи просто замовчані історії, якими ми все ж таки хочемо з Вами поділитися. Говоритимемо про львівських диваків.
В кожному місті знайдеться людина, яка щодня створює вуличний колорит, смішить перехожих, чи просто чіпляється з дивними пропозиціями і думками. Таких надокучливих співрозмовників, за звичай, прийнято називати диваками. Більшість оминають цих людей стороною і уникають зайвого «діалогу». Та, як не крути, такі люди створюють, так би мовити, «погоду» міста. Бо ж, погодьтеся, навіть з самого ранку не можливо не усміхнутися дивному перехожому, який щиро дивиться в очі і говорить тобі щось на кшталт: «Ваш тато часом не пекар?.. Булочками щось запахло..») І смішно, і грішно.
А тепер про Львів. Всі знають, що Львів, мов магніт, притягує до себе дивних, навіть варто написати «по-доброму дивних» людей. Тут їм добре живеться, працюється, а то й – просто ледакується на міських лавочках посеред центральних площ міста. І нікуди від цих «мешканців» нам не подітися. Хтось – просить не соромлячись гроші «на випивку», хтось – роздає вкрадені на ринку квіти, хтось – намагається «видурити» цукерку-півника у перекупки вуличних льодяників, а хтось – продає чудодійне зілля. Саме останнім займався один львівський дивак на ім’я Луцик, який жив у файному місті Львові ще в австро-угорські часи.
На свій час Луцик був мега-популярною і впізнаваною персоною на вулицях Львова. Луцик славився тим, що займався лікарською самодіяльністю – продавав перехожим «ліки», які були панацеєю для геть усього! Луцика знали добре не тільки місцеві жителі, але й приїжджі, які зверталися до вуличного знахаря, як до останньої лікувальної інстанції. До Луцика «на прийом» відправляли своїх пацієнтів навіть професійні лікарі, які не могли дати ради хворобам і недугам, з якими до них зверталися містяни. Луцик ж не відмовляв нікому, оскільки був вправним і широкопрофільним шарлатаном. Чи то якась простуда, чи то шлунок болить, чи пак – не може пацієнт спати спокійно, а то й не може кинути палити цигарки, – на все у Луцика була своя панацея.
На вигляд Луцик був однозначним диваком: середніх літ чоловік, одягнутий завжди в теплі речі (навіть у літню погоду!), в плащі, з-під якого виглядали всілякі прив’язані до пояса баночки та мішечки, амулети та просто камінчики, з допитливим поглядом, яким заглядав у вічі перехожим, викрикуючи по-діогенівськи «Шукаю людину!». Львівський дивак ніколи не випускав з рук запаленого ліхтаря, – це був його головний аксесуар і розпізнавальний елемент для потенційних покупців того всього чародійного краму.
На превеликий подив, до Луцика таки зверталися люди. Переважно його «клієнтами» були чоловіки. Цей факт пояснювався тим, що всі власноруч виготовлені пілюлі і мікстури львівський псевдо-знахар приписував разом із келишком міцної горілки. Відтак, такий метод лікування був дуже до вподоби містянам, які любили прикладатися до оковитої. Тому, прийшовши сповна п’яним додому, благовірний на всі викрики і прокльони своєї дружини твердо відповідав: “Так лікар приписав. Ніц не зробиш”.
Про львівського блудного лікаря ходили у Львові цілі історії та переповідки. Найдотепніші з них дісталися і наших часів. Одна з таких веселих бувальщин гласить, що до Луцика одного разу прийшла жінка, яка не могла завагітніти. Вуличний лікар оглянув її з усіх боків, нахмурив брови, прищурив очі і сказав: «То мабуть спадкове….А Ваша мама мала дітей?»
Ще один смішний випадок стався з Луциком, коли до нього підіслали, аби насміятися, здорового чоловіка. Останній гарячково запевняв цілителя, що зовсім втратив смак і взагалі не може насолоджуватися їжею. На що Луцик, не довго думаючи, знайшов свою панацею. Львівський народний знахар попросив пацієнта трохи зачекати, а сам зник на декілька хвилин. Повернувшись, дав пацієнту в руки саморобні «пігулки», замотані у листя капусти, і велів з’їсти їх, при цьому – добре розжовуючи. Удаваний хворий, пережовуючи «ліки» зрозумів, що в капустяному листі містилися далеко не таблетки, а… – звичайний козячий послід. Пацієнт не витримав і викрикнув: «Фу!…Та це ж козячий послід»! А що Луцик, посміюючись, відповів: «О! Бачите! Моє лікування помічне. Мої вітання – у Вас появилося відчуття смаку!»
Про більше львівських див і диваків дізнавайтеся в нас на екскурсіях.  Детальний каталог Екскурсії Львів ціна. >>>

Автор, Наталія Марисюк

comments powered by HyperComments