Новорічно-різдвяні акції на екскурсії по місту та за місто. Поспішайте забронювати місця вигідно!

Львівський історичний музей. Кам’яниця Корнякта...

Королівські зали.

Екскурсії по Львову. Музеї.

Кам’яниця Корнякта, що на площі Ринок, 6, — це унікальна пам’ятка львівської архітектури епохи Ренесансу. Вже з першого погляду вказує на свою унікальність — один з небагатьох будинків на площі Ринок, що має фасад на шість вікон. У кам’яниці Корнякта, або ще як її називають, королівській кам’яниці розмістився філіал Львівського історичного музею. Привабливими для туристів є тут Італійський дворик, облаштований на зразок італійських палаццо, та королівські зали, якими називають чотири колишні репрезентаційні зали резиденції короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собєського. Нікого не можуть залишити байдужими чудові, у стилі класицизму, інтер’єри цих кімнат, а також унікальні пам’ятки XVI – XIX століть із фондових збірок музею: меблі, живопис, скульптура, годинники, музичні інструменти, порцеляна, срібло та багато-багато іншого…

Вартість вхідних квитків:
Дорослий – 18 грн.
Студентський – 9 грн.
Дитячий – 9 грн.
Час роботи: 10:00-17:30, середа – вихідний.
Адреса: м. Львів, пл. Ринок 6.

Історія та фасад кам’яниці
Будинок на площі Ринок, 6 один з небагатьох має свою власну назву — кам’яниця Корнякта. Понад те, має він ще й іншу, менш поширену, — Королівська кам’яниця. Він є неймовірно цінною пам’яткою львівської ренесансної архітектури. Зведений будинок 1580 року за проектом італійського архітектора, який жив у Львові, Петра Барбона. Є відомості про те, що до будівництва кам’яниці долучився інший архітектор-італієць Павло Римлянин.
Власниками кам’яниці були різні вельможі, але назва зберегла за собою ім’я першого — купця Костянтина Корнякта. Інша назва — Королівська кам’яниця — пов’язана з тим, що у другій половині XVII ст. будинок був власністю польського короля Яна ІІІ Собеського.
Як стверджують дослідники, на час зведення кам’яниці, вона була найгарнішою на площі Ринок, подеколи її навіть порівнюють з відомими пам’ятками архітектури італійського ренесансу, до прикладу, Palacco Avignonenci в містечку Монтепульчіано.
На відміну від інших кам’яниць на площі Ринок, що мають вузькі фасади на три вікна, кам’яниця Корнякта має аж шість вікон, що виходять на площу Ринок. Прямокутні вікна оздоблені трикутними сандриками (“дашки” над кожним вікном) та голівками ангелів. Віконні та дверні прорізи на першому й другому поверхах асиметричні, на них відсутнє декоративне оздоблення, лише ковані решітки надають їм певної святковості. Фасад покритий світлим рустом (рельєфна кладка каменю на фасаді). Поверх карнизу кам’яниці вишикувались скульптурні постаті шести рицарів та короля, що ніби й вітають, а ніби й застерігають прибулих. Поміж ними хвостами докупи розташовані дельфіни — поширений декоративний прийом в архітектурі в часи Ренесансу.
Важливим елементом оздоблення головного фасаду є арковий портал із колонами на високих п’єдесталах, оздоблених лев’ячими головами, а також різьблені в камені гірлянди, голівки ангелів. Дуже милими й привітними виглядають також маскарони (кам’яні чоловічі голови) над колонами.
Тильною стороною кам’яниця Корнякта виходить на вулицю Івана Федорова, 10. Там можна побачити дату завершення будівництва кам’яниці — “27 Ар 1580” (тобто 27 квітня). На склепінні дверного прорізу видно різьблене зображення та абревіатуру з латинськими літерами “МРЕВ” — муратор Петро Барбон. А також є тут картуш із гербом Собєського (щит під королівською короною). Дехто із дослідників вважає, що портал був перенесений сюди з головного фасаду.
У одному з підвалів попередньої кам’яниці XV століття зберігся готичний стрілчастий підвал. Кам’яниця — єдина у Львові пам’ятка готичної цивільної архітектури. У кількох залах другого та третього поверхів збереглися дерев’яні балковані стелі (сволоки), кінця XVI століття.
Кам’яниця мала безліч перебудов та реставрацій. На сходовій площадці другого поверху є мармурові таблиці, які латинською мовою сповіщають про те, що кам’яниця була садибою польського короля Яна ІІІ Собєського, та що 1793 року було проведено реставрацію будинку і змінено внутрішній уклад приміщень. До того часу належать ажурне куте поруччя та дерев’яні сходи між першим та другим поверхами.
Рустом фасад львівської кам’яниці вкрили у першій чверті ХІХ століття. Тоді ж у Королівських палатах постелили художній паркет, стіни зали аудієнцій виклали штучним жовтувато-рожевим мармуром. Усі реставраційні роботи були виконані за проектом Фридерика Баумана.
З 1908 року в будинку містився Національний музей імені короля Яна ІІІ. Кропіткої праці вимагали тоді електрифікація кам’яниці, каналізування, встановлення опалення. До початку Першої світової війни встановили решітки на вікна першого поверху, стилізовані під XVII століття. Вхідну браму замінили за зразком попередньої. Також подібними до автентичних виконали розписи у великій залі другого поверху. Художник Марцелій Гарасимович відновив орнаментальний фриз.
Достеменно не було відомо, як виглядало подвір’я на час перебудови будинку, тому реконструкцію галерей провели на зразок ренесансного італійського палацу. Відтак і отримало воно назву Італійського дворику.
Реставрацію інтер’єрів Королівської зали проводили у 1991-1993 роках під наглядом відомого львівського архітектора Ганни Новаківської.
Як вже говорилося, першим власником кам’яниці на площі Ринок, 6 був купець, грек за походженням Костянтин Корнякт. За заслуги перед польським королем він отримав ексклюзивне право звести на площі Ринок кам’яницю на шість вікон. Наприкінці XVI століття на Ринку були здебільшого тривіконні кам’яниці. Костянтин був єдиним православним, який домігся права мешкати у середмісті, де селились винятково патриції католицького віровизнання. Корнякт торгував вином. У його кам’яниці вино із глибоких пивниць подавали на-гора спеціальним підйомником.
Помер Костянтин 1623 року, з того часу будинок належав Ченцям Ордену кармелітів. 1634 року протягом півроку кам’яниця перебувала у розпорядженні польського короля Владислава IV, якому, крім цієї, належала кам’яниця на нинішній площі Ринок під номером 28. Зараз її називають докторською кам’яницею.
1640 року кармеліти продали будинок белзькому воєводі Якубові Собєському, до початку XVIII століття кам’яниця належала його родині. З 1678 року будинок був резиденцією короля Яна ІІІ Собєського. Тоді ж і з’явився аттик (завершення будинку) із зображенням шістьох лицарів та короля. Стверджують, що саме тут 22 грудня 1686 року король з важким серцем підписував “Вічний мир”, за яким Річ Посполита втрачала частину українських земель на користь Московії.
1709 року сини Яна ІІІ продали кам’яницю великому гетьману коронному Станіславові Жевуському, родині якого кам’яниця належала до 1804 року.
З 1816 року будинок викупила княгиня Понінська, син якої не раз заявляв, що планує заповісти будинок місту, аби відкрити там музей. На другому поверсі відтак він заснував своєрідний “домашній музей”, де містилися предмети старовини — меблі, картини, гобелени, срібло, порцеляна, присвячені Янові ІІІ Собєському. І таки 1908 року міська рада призначила будинок для музейних потреб — для відкриття у ньому Національного музею імені короля Яна ІІІ Собєського. Освячення музею відбулося 12 вересня 1908 року.

Дізнатися цікаву інформацію про цей об’єкт Ви зможете під час екскурсії “Середньовічний Львів”.

comments powered by HyperComments